Wirecard

Wirecard AG
Логотип
Логотип
Тип Aktiengesellschaft
Форма власності Aktiengesellschaft[d]
Галузь Фінансові послуги
Payment processor
Technology
Спеціалізація Financial
Лістинг на біржі

FWB: WDI


DAX constituent
Попередник(и) InfoGenie AG
(Until 6 April 2005)
Засновано 1 січня, 1999; 25 років тому (1999-01-01)
Закриття (ліквідація) 2020
Штаб-квартира Ашгайм, Баварія, ФРН
Територія діяльності Worldwide
Ключові особи

James Freis (CEO)

Thomas Eichelmann[1]
(Голова of the supervisory board)
Продукція Electronic payment processing
банківські послуги
Card issuance
Mobile payment
Risk management
Виторг ▲ €2.02 billion (under question)[2]
(US$2.31 billion)
Чистий прибуток ▲ €347.4 million (under question)[2]
(US$397.7 million)
Активи ▲ €5.855 billion (under question)[2]
(US$6.697 billion)
Співробітники 5,300
Дочірні компанії
  • So1 GmbHd, Wirecard Bank AGd і Wirecard Card Solutions Ltdd
    • www.wirecard.com
    Мапа
    CMNS: Wirecard у Вікісховищі

    Wirecard AG — колишня німецька фінансова компанія, що займалася платіжним процесингом. У червні 2020 компанію оголошено банкрутом.

    Компанія котирувалася на Франкфуртській фондовій біржі, входила в індекс DAX. Штаб-квартира була в Ашгаймі, неподалік Мюнхена. Компанія пропонувала своїм клієнтам послуги електронних платіжних транзакцій та управління ризиками, а також емісію та еквайринг платіжних карток.

    У червні компанія EY проводила аудит німецької компанії Wirecard і недорахувалась 1,9 млрд євро — четвертої частини балансу компанії. Wirecard AG цей факт визнала.[4] Кримінальне розслідування розпочалося 22 червня 2020 року[2]

    З огляду на це, керівництво звільнили. Ціна акції компанії за 7 днів упала зі 100 до 1,28 євро. Згодом з'ясувалось, що керівництво Wirecard спеціально проводило махінації з рахунками, щоб підвищити капіталізацію компанії і зробити її привабливішою для інвесторів. Тоді ж Wirecard визнав, що активи в балансі на суму понад 1,9 млрд євро не потребували документування після того, як аудитор Ernst & Young відмовився затвердити баланс. 25 червня 2020 року Wirecard подав заяву про неплатоспроможність[5].

    Генеральний директор Маркус Браун подав у відставку, а через кілька днів його заарештували[6] за звинуваченням у шахрайстві та маніпуляціях на ринку. 25 червня 2020 року Wirecard стала першою компанією з DAX, яка подала заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Головний виконавчий директор (CEO) Ян Марсалек втік від арешту спочатку до Білорусі, а потім до Росії і, за даними німецьких спецслужб, перебував там під захистом ГРУ РФ.[7] Його оголосили в міжнародний розшук. Згодом стало відомо, що Марсалек зник із 1,9 млрд євро з рахунків компанії[8].

    Історія

    Компанію заснували в 1999 році. У 2002 році, коли вона була близька до падіння наприкінці кризи дот-комів, Маркус Браун вступив на посаду генерального директора. Він консолідував компанію і зосередив бізнес-модель на наданні платіжних інтернет-послуг, спочатку головним чином на вебсайтах із порно та азартними іграми.[9]

    Штаб — квартира Wirecard AG в Ашгаймі (поблизу Мюнхена), 2019

    Wirecard Asia Pacific була заснована в Сінгапурі в 2007 році.[10] У 2008 році Wirecard представив віртуальну передплачену кредитну карту для онлайн-платежів[11] а в наступному році[12] інструмент запобігання шахрайству для виявлення шахрайства, який також використовує AI та машинне навчання.[13] У 2014 році Wirecard розширив свою присутність до Нової Зеландії, Австралії,[14] Південної Африки[15] та Туреччини.[16] При покупці Prepaid Services Card від Citigroup, Wirecard також вийшов на Північно Американський ринок починаючи з 2016 року[17] Того ж року компанія придбала південноамериканського постачальника послуг інтернет-платежів у Бразилії.[18]

    У 2019 році SoftBank інвестував у Wirecard.[19][20] З придбанням AllScore Payment Services у Пекіні, Wirecard також був представлений у Китаї з листопада 2019 року.[21]

    Махінації

    У квітні 2020 року KPMG не змогла врахувати низку операцій, здійснених німецькою платіжною компанією Wirecard, після шестимісячного аудиту угод компанії.[22]

    У червні Wirecard повідомила, що аудитор EY відмовився підписувати її фінансову звітність за 2019 рік, оскільки не зміг підтвердити наявність на її рахунках грошових коштів в розмірі 1,9 млрд євро, що становить майже четверту частину її балансу. Пізніше Wirecard заявила, що 1,9 млрд євро, яких не вистачає на її рахунках, швидше за все, взагалі не існувало. Компанія наразі розглядає продаж або закриття частини свого бізнесу в спробі запобігти кризі ліквідності, яка на неї насувається.[23]

    Капіталізація Wirecard скоротилася на мільярди доларів в останні дні через скандал зі звітністю. 22 червня акції компанії почали торги обвалом на 40 %.

    Wirecard також відкликала фінансову звітність за 2019 рік і повідомила, що вивчає можливості для скорочення витрат.

    Банкрутство

    Цей розділ потребує доповнення.
    Оголошення про міжнародний розшук CEO компанії Яна Марсалека

    Дочірні підприємства

    Wirecard Card Solutions Ltd. (WDCS) — дочірня компанія, яка повністю належить компанії зі штаб-квартирою у штаті Ньюкасл-апон-Тайн, Велика Британія, з ліцензією, яка дозволяє їй видавати віртуальні карти. Вона створила численні додатки для мобільних платежів, зокрема, власний мобільний платіжний додаток Wirecard. 26 червня 2020 року Управління фінансових операцій Великої Британії заморозило діяльність Wirecard Card Solutions Limited.[24][25]

    Дочірнє підприємство Wirecard Bank AG має, крім ліцензій, німецьку банківську ліцензію від Visa та Mastercard. Більше того у нього є контракти з American Express, Discover / Diners, JCB, Alipay, WeChat Pay, Apple Pay та China UnionPay. Wirecard — це глобальна компанія, заснована в 1999 році, яка працює на всіх континентах світу з 2017 року.

    У березні 2017 року Wirecard придбала Citi Prepaid Card Services[26] та створила Wirecard North America, вивівши на ринок США свою платіжну технологію.

    Деякі філії Wirecard
    Дочірня компанія Місто Країна
    Wirecard Bank AG Ашхайм Німеччина
    Wirecard Technologies GmbH Ашхайм Німеччина
    Wirecard Retail Services GmbH Ашхайм Німеччина
    Wirecard Global Sales GmbH Ашхайм Німеччина
    Wirecard Communication Services GmbH Лейпциг Німеччина
    Wirecard Technologies Індонезія Джакарта Індонезія
    Wirecard Card Solutions Ltd Ньюкасл-апон-Тайн Об'єднане Королівство
    Wirecard Central Eastern Europe GmbH Грац Австрія
    Wirecard SA Бухарест Румунія
    Картка провідної електроніки Para Hizmetleri A. Ş. Стамбул Туреччина
    Обробка проводів FZ LLC Дубай Об'єднані Арабські Емірати
    Wirecard Сінгапур Pte Ltd Сінгапур Сінгапур
    Банківські платіжні рішення Малайзія Sdn Bhd Куала-Лумпур Малайзія
    Wirecard India Private Ltd Ченнаї Індія
    Проводна карта NZ Limited Окленд Нова Зеландія
    Проводна картка Hong Kong Limited Гонконг ГОК Конг
    Проводна компанія ТОВ «Африканські холдинги» Кейптаун Південна Африка
    Wirecard Brasil SA Сан-Паулу Бразилія
    Wirecard North America Inc. Коншоккен США
    Wirecard Велика Британія та Ірландія Дублін Ірландія
    Wirecard Australia A&I Pty Ltd Мельбурн Австралія

    Посилання

    1. ↑ Board member overseeing Wirecard audit elected chairman. 11 січня 2020. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 28 червня 2020 — через www.reuters.com.
    2. ↑ а б в г Storbeck, Olaf; McCrum, Dan; Palma, Stefania (22 червня 2020). Wirecard fights for survival as it admits scale of fraud. Financial Times. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
    3. ↑ Annual Report 2018 (PDF). Bloomberg. 31 December 2018. Архів оригіналу (PDF) за 19 червня 2020. Процитовано 2 May 2019.
    4. ↑ News detail | Wirecard. ir.wirecard.com. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 25 червня 2020.
    5. ↑ Wirecard: Scandal-hit firm files for insolvency. BBC News (брит.). 25 червня 2020. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 25 червня 2020.
    6. ↑ Former Wirecard CEO Markus Braun arrested. Deutsche Welle. 23 червня 2020. Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
    7. ↑ Німецька Хвиля: Handelsblatt утверждает, что беглый немецкий топ-менеджер Марсалек находится в России [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.]
    8. ↑ Зник з мільярдами євро: топ-менеджер, який втік з Німеччини, працював на РФ, - WSJ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 19 грудня 2023.
    9. ↑ Dohms, Heinz-Roger (23 лютого 2017). Die ganz spezielle Geschichte Wirecards. manager magazin (нім.). Архів оригіналу за 20 травня 2020. Процитовано 25 червня 2020.
    10. ↑ Rae, Samuel (24 травня 2017). Here's why Wirecard AG makes for an attractive exposure to growth in the Payments Processing Space. Seeking Alpha. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 16 грудня 2019.
    11. ↑ Sternkopf, Matthias; Jäger, Moritz (17 червня 2008). Aktuelle Bezahlverfahren im Internet [Current payment methods on the Internet]. de (Computerwoche) (нім.). International Data Group. Архів оригіналу за 25 вересня 2019. Процитовано 16 грудня 2019.
    12. ↑ Geschäftsbericht 2009 [Annual Report 2009] (PDF). Wirecard Investor Relations (нім.). Wirecard AG. 20 квітня 2010. Архів оригіналу (PDF) за 29 червня 2020. Процитовано 16 грудня 2019.
    13. ↑ Wirecard stellt innovative Bezahllösungen für den Omnichannel-Handel vor [Wirecard presents innovative payment solutions for omnichannel retail]. IT Finanzmagazin (нім.). 9 жовтня 2018. Архів оригіналу за 25 вересня 2019. Процитовано 16 грудня 2019.
    14. ↑ Wirecard: Brisante Neuigkeiten aus Neuseeland – 2 Manager weg [Wirecard: explosive news from New Zealand – two managers away]. IT Times (нім.). Gesellschaft für Neue Medien mbH. 14 березня 2019. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 16 грудня 2019.
    15. ↑ Osborne Clarke (8 грудня 2014). Wirecard expandiert nach Südafrika [Wirecard expands to South Africa]. Legal Tribune Online (нім.). Wolters Kluwer. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 16 грудня 2019.
    16. ↑ Osborne Clarke (5 вересня 2014). Wirecard expandiert in die Türkei [Wirecard expands to Turkey]. Legal Tribune Online (нім.). Wolters Kluwer. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 16 грудня 2019.
    17. ↑ Schnell, Christian (14 травня 2019). Ein Schritt hin zur Normalität: Wirecard zeigt technische Neuerungen [A step towards normality: Wirecard shows technical innovations]. Handelsblatt (нім.). Verlagsgruppe Handelsblatt. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 16 грудня 2019.
    18. ↑ Wirecard: Online-Bezahldienste-Anbieter expandiert in Brasilien mit Akquisition [Wirecard: Online payment service provider expands in Brazil with acquisition]. IT Times (нім.). Gesellschaft für Neue Medien mbH. 22 лютого 2016. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 16 грудня 2019.
    19. ↑ Wirecard holt Softbank als neuen Investor an Bord [Wirecard brings Softbank on board as a new investor]. Internet World Business (нім.). 24 квітня 2019. Архів оригіналу за 23 липня 2019. Процитовано 16 грудня 2019.
    20. ↑ Adinarayan, Thyagaraju; Mason, Josephine; Alkousaa, Riham; Seythal, Thomas. SoftBank-backed German payments giant Wirecard denies wrongdoing after report into its accounting practices. Reuters. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 29 квітня 2020.
    21. ↑ Holtermann, Felix (5 листопада 2019). Wirecard gibt Markteintritt in China bekannt [Wirecard announces market entry in China]. Handelsblatt (нім.). Verlagsgruppe Handelsblatt. Процитовано 16 грудня 2019.
    22. ↑ April 2020, 30th (30 квітня 2020). KPMG's Wirecard audit fails to verify payments processing profits. FinTech Futures (брит.). Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 28 червня 2020.
    23. ↑ Wirecard сообщила, что пропавших с ее счетов $2,1 млрд не существовало. Reuters (рос.). 22 червня 2020. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 28 червня 2020.
    24. ↑ Requirements have been imposed on Wirecard’s authorisation. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 28 червня 2020.
    25. ↑ Wirecard UK ordered to freeze customer funds by finance regulator. The Guardian. 26 червня 2020. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 4 травня 2021. (англ.)
    26. ↑ Wirecard Acquires Citi Prepaid Card Services. PYMTNS. 13 березня 2017. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 5 липня 2018.

    Джерела

    • Радіо Свобода: Беглец Марсалек. Дело, соединившее ГРУ, Австрию и олигархов [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.], 28.01.2021