STS-51-L — 25-й політ у рамках програми «Спейс Шаттл», 10-та місія шатла «Челленджер». Космічний корабель був запущений 28 січня 1986 року зі стартового майданчика 39-B Космічного центру ім. Кеннеді. Політ закінчився через 73 секунди після старту руйнуванням шатла і загибеллю всіх семи членів екіпажу.
Зміст
1Екіпаж
2Планована місія
3Галерея
4Див. також
5Примітки
Екіпаж
(НАСА): Френсіс Скобі (англ.Francis Richard Scobee) (2-й раз у космосі) — командир;
(НАСА): Майкл Сміт (англ.Michael J. Smith) (1-й раз) — пілот;
У програму польоту STS-51L входили: вивід на орбіту супутників TDRS, спостереження за кометою Галлея, також планувалося провести в рамках проєкту «Учитель у космосі» кілька уроків для школярів з орбіти.
Політ став першою американською орбітальною місією, яка закінчилася загибеллю космонавтів. Це був також перший американський космічний пілотований політ, у ході якого астронавти не досягнули космічного простору. Першим у світі польотом такого роду був «Союз-18-1», два члени екіпажу якого вижили. Політ інженера Грегорі Джарвіса спочатку був запланований на попередній політ шаттла (STS-61-C), але був перенесений на цей рейс через те, що його місце в екіпажі попереднього польоту зайняв конгресмен Клеренс Нельсон[1].
Галерея
Димовий шлейф «Челленджера» після його розпаду, через 73 секунди після старту.
Старт «Челленджера» на початку місії STS-51-L, 28 січня 1986
↑Mullane, Mike (2006). Riding Rockets. Simon and Schuster. с. 204—205. ISBN 9780743276825. Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 19 серпня 2014.