9К54 «Град-В»
| 9К54 «Град-В» | |
|---|---|
 БМ-21В (9П125) | |
| Тип | РСЗВ |
| Походження | Радянський Союз |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1967 — по т.ч. |
| Оператори | див. Оператори |
| Історія виробництва | |
| Розроблено | 1965 — 1967 |
| Виготовлення | 1967 — по т.ч. |
| Характеристики | |
| Вага | суха: 5.200 кг бойова: 6.000 кг |
| Довжина | 5.655 мм |
| Ширина | 2.400 мм |
| Висота | 2.440 мм |
| Екіпаж | 2 |
| | |
Головне озброєння | 12 реактивних снарядів калібром 122 мм |
| Двигун | ЗМЗ-66 115 кс |
| Трансмісія | 4х4 |
| Дорожній просвіт | 315 мм |
Операційна дальність | по шосе: 875 км |
| Швидкість | по шосе: 85 км/год |
| | |
 9К54 «Град-В» у Вікісховищі | |
9К54 «Град-В» — радянська десантована реактивна система залпового вогню. Створена на базі РСЗВ 9К51 «Град».
Історія створення
Розробки системи М-21В були розпочаті в середині 1960-bx під керівництвом НВО «Сплав». Розробка бойової машини була доручена Державному конструкторському бюро компресорного машинобудування[1]. Полігонно-військові випробування проходили на території в/ч 33941, в/ч 07264 і Стругокрасненському полігоні. Після завершення випробувань, 20 вересня 1967 наказом Міністерства оборони СРСР № 0220 система була офіційно взята на озброєння Радянської армії[2].
Опис конструкції
Основним призначенням 9К54 є оснащення повітряно-десантних підрозділів для посилення їхньої вогневої потужності та придушення ворожої бойової техніки та живої сили. Як основний, використовується осколково-фугасний снаряд М-21ОФ, здатний вражати цілі на дальності до 20 км. До складу системи 9К54 входять[1]:
- Бойова машина 9П125;
- Транспортна машина 9Ф87В з комплектом уніфікованих стелажів 9Ф37 для перевезення боєприпасів;
- Некеровані реактивні снаряди.
Бойова машина 9П125
Бойова машина 9П125 є полегшеною версією БМ-21. Спочатку як база використовувався вантажний армійський автомобіль ГАЗ-66-02 (ГАЗ-66А). Він відрізняється від ГАЗ-66 наявністю лебідки та системи регулювання тиску в шинах. Пізніше, обладнання розміщувалося на базі автомобіля ГАЗ-66Б з брезентовою складаною кабіною. На вантажній платформі автомобіля встановлена пускова установка з 12 напрямних. У задній частині платформи розташовані два амортизатори, для поглинання віддачі при веденні вогню[1][2].
Номенклатура боєприпасів[1]:
- 3М16 — реактивний снаряд з касетною головною частиною, у головній частині 5 протипіхотних мін ПОМ-2;
- 9М22У — осколково-фугасний снаряд. Стандартний снаряд РСЗВ "Град".
- 9М28К — реактивний снаряд з касетною головною частиною, у головній частині 3 протитанкові міни ПТМ-3;
- 9М28С — реактивний снаряд з відокремлюваною запальною головною частиною;
- 9М28Ф — реактивний снаряд з відокремлюваною фугасною головною частиною;
- 9М42 — реактивний освітлювальний снаряд;
- 9М43 — реактивний снаряд з димовою головною частиною.
Машини заряджається вручну, або з ґрунту, або з транспортної машини 9Ф37В. Пуск може здійснюватися одиночними пострілами або залпом з виносного пульта 9В366. Для ведення бойових дій вночі є прилад нічного бачення ПНВ-57. Наведення пакета здійснюється з використанням прицілу 9Ш118, а також панорами ПГ-1М і коліматора К-1. Механізми наведення ручні. Верстат може наводитися в горизонтальній площині без перестановки шасі в діапазоні кутів від −70 ° до + 70 °, а в вертикальній — від + 15 ° до + 54 ° в горизонтальному секторі до ± 30 ° і від 0 ° до 54 ° в горизонтальному секторі понад ± 30 °[1].
Для десантування використовується парашутна система МКС5-128М, при цьому машина розміщується на спеціальній платформі ПП-128-5000. Для зменшення висоти машини при транспортуванні в літаку Ан-12, артилерійська частина складається, а брезентовий дах знімається. Авіатранспортування до місця десантування може здійснюватись літаками типу Ан-22 або Іл-76, без обмеження по висоті[1].
Радіозв'язок машини здійснюється через радіостанцію Р-123М[1].
Транспортна машина 9Ф37В
9Ф37В
9Ф37В на вікісховищі
Загальні дані
| Виробник: | Шаблон:Автомобіль/t/Категорії виробників |
| Роки виробництва: | з 1967 |
| Клас: | транспортна машина |
Дизайн
Двигуни
Характеристики
Масово-габаритні
| Довжина: | 5655 мм |
| Ширина: | 2400 мм |
| Висота: | 2440 мм |
| Кліренс: | 315 мм |
| Колісна база: | 3300 мм |
| Колія передня: | 1800 мм |
| Колія задня: | 1800 мм |
| Маса: | 3640 кг |
| Повна маса: | 6000 кг |
Динамічні
| Макс. швидкість: | 85 км/год |
Інше
| Вантажопідйомність: | 2000 кг |
Для перевезення боєприпасів, використовується транспортна машина 9Ф37В з комплектом стелажів, виконана на базі ГАЗ-66Б. Машина 9В37В теж може десантуватися на платформі ПП-128-5000 з використанням парашутної системи МКС5-128М. Для ведення нічних бойових дій машина оснащується приладом нічного бачення ПНВ-57В. Радіозв'язок забезпечується за допомогою радіостанції Р-105М з додатковою антеною від радіостанції Р-123[1].
Оператори
Оцінка системи
Система 9К54 створювалася для ПДВ як заміна буксируваних систем РПУ-14. При порівнянні з РПУ-14 система 9К54 має збільшену більш ніж удвічі дальність (20 км проти 9,8 км), підвищена в 1,5 рази осколкова дія основного снаряда М-21ОФ, та можливість десантування в зарядженому стані, що підвищує маневреність та зменшує час приведення в бойову готовність[2].
Примітки
- ↑ а б в г д е ж и Карпенко А. В., Современные реактивные системы залпового огня, стр. 22—24
- ↑ а б в г д е ж Гуров С. В. Полевая реактивная система М-21В (рос.). Ракетная техника. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 8 січня 2012.
Література
- Карпенко А. В. Полевая десантируемая реактивная система М-21В «Град-В» с боевой машиной БМ-21В (9П125) // Современные реактивные системы залпового огня. — С. 22—24.
Див. також
Посилання
- Гуров С. В. Полевая реактивная система М-21В (рос.). Ракетная техника. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 8 січня 2012.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
