Ан-Бе-20

Ан-Бе-20
Тип	пасажирський літак
Розробник	ДКБ Берієва та ДКБ Антонова
Виробник	Авіаційний науково-технічний комплекс імені Олега Антонова і Таганрозький авіаційний науково-технічний комплекс імені Г.|М.|Берієва
Головний конструктор	Берієв Г.М./Антонов О.К.
Статус	закритий проєкт

Ан-Бе-20  — проєкт пасажирського літака. Розроблений ДКБ Берієва спільно з АНТК імені Олега Антонова із залученням конструктора двигунів Івченка О.Г. для заміни застарілих поршневих літаків Лі-2, Іл-12 та Іл-14^[1].

В 60-х рр. авіаційна промисловість СРСР потребувала заміни поршневих Лі-2, Іл-12, Іл-14 найсучаснішою моделлю пасажирського літака малої місткості для використання в місцевому авіасполученні. У відповідь на державний циркуляр до роботи приступило ДКБ Берієва, яке недавно закінчило розробку Бе-12, однак не мало досвіду конструювання пасажирських літаків. Таким досвідом володіло ДКБ Антонова. Також було залучено конструктора двигунів О.Г. Івченка, який прагнув випробувати на невеликому літаку своє нове дітище ― АІ-25. Паралельно, конструкторським бюро Яковлєва взято в розробку модель Як-40.

Згідно державного замовлення^[2][3], проєктований літак повинен мати володіти трьома реактивними двигунами, пасажиромісткість повинна відповідати класу Лі-2 та Іл-14, однак крейсерська швидкість повинна становити 620-640 км/год і облаштовано комфортним салоном згідно вимог того часу.

У співпраці конструкторських бюро було розроблено аванпроєкт, у якому для експлуатації на коротких ґрунтових ЗПС було передбачено широке і довге крило, високопродуктивне шасі з пневматиками низького тиску (3,5-4 кгс/см²). Двигуни передбачені у хвостовій частині з метою звільнення профілю крила та зменшення шуму в салоні.

Компонування салону включало в себе двомісну кабіну, буфет, туалет, гардероб і багажне відділення, а також пасажирський салон на 24 місця. Передбачено також вбудований трап в передній частині фюзеляжу.

В результаті конструкторських робіт було збудовано повнорозмірний макет моделі, який було відправлено у ДКАТ. Однак дана модель не отримала подальшої підтримки від держави, чиновники віддали перевагу Як-40. Ще на етапі конструювання Олег Антонов висловив сумнів у доцільності трьохдвигунової схеми для такого розміру літака, однак керівництво СРСР наполягло на своєму.

Див. [1] [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.], картосхема аванпроєкту [Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine.]

п о р Літаки «Антонов» Багатоцільові Ан-2 Ан-3 Ан-14 «Бджілка» Ан-32 Ан-72 Гідроплан Ан-4 Спеціального призначення Ан-2СХ Ан-2М Ан-6 Ан-14Ш Ан-714 Ан-26 «Віта»/Ан-26М «Рятівник» Ан-26Б «Циклон»/Ан-26 «Погода» Ан-26П Ан-30 Ан-32П Ан-71 Ан-72П Ан-72Р Пасажирські та вантажно-пасажирські Ан-10 Ан-24 Ан-26-100/Ан-26Б-100 Ан-28 Ан-38 Ан-140 Ан-148 Ан-158 Транспортні та військово-транспортні Ан-8 Ан-12 Ан-22 «Антей» Ан-26 Ан-34 Ан-70 Ан-74 Ан-77 Ан-124 «Руслан» Ан-124-100 Ан-124-100М-150 Ан-132 Ан-178 Ан-225 «Мрія» Проєкти Виріб-181 Ан-Бе-20 Ан-Бк-1 «Горлиця» Ан-40 Ан-50 Ан-60 Ан-80 Ан-168 (Ан-148-300) Ан-180 Ан-188 Ан-218 Ан-248 Ан-318 Ан-325 Ан-418 Планери А-1 А-7 А-9 А-10 А-11 А-13 А-15 А-40 Голуб Рот Фронт-1 Рот Фронт-2 Рот Фронт-3 Рот Фронт-4 Літаки Антонова · Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Літаки Антонова