Клас 250cc

Клас 250cc
250cc
Організатори
Компанія або організаціяМіжнародна мотоциклетна федерація
Загальні характеристики
КатегоріяМотоспорт
Перший сезон1949
Останній сезон2009
Кількість учасників
Актуальні чемпіони
Офіційні постачальники
Вебсайтwww.motogp.com
Поточний чемпіонат

Клас 250cc — колишній формат змагань на мотоциклах у чемпіонаті світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів MotoGP. Назва класу вказує на максимальний дозволений робочий об'єм двигунів мотоциклів, який був обмежений 2550 см³. Був присутній у чемпіонаті починаючи з дебютного сезону 1949 року. У сезоні 2010 був замінений класом Moto2.

Історія

Клас 250cc був введений вже у першому чемпіонаті світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів, що проходив під егідою міжнародної мотоциклетної федерації (FIM), нарівні з класами 500cc, 350cc, 125cc та 600cc з колясками[1]. У першій гонці сезону, яка відбулась 17 червня 1949 року на острові Мен, перемогу здобув ірландець Манліф Баррінгтон на мотоциклі Moto Guzzi. Сама гонка складалась із 7 кіл загальною протяжністю 264,25 миль, а середня швидкість переможця склала 77,99 м/год. У ті часи британські гонщики часто ігнорували інші європейські етапи, тому за підсумками сезону найкращим став італієць Бруно Руффо.

У 1976 році організатори змагань, з метою зменшення витрат на гонитву технологій команд, обмежили максимальну кількість циліндрів двигуна двома, а число передач було обмежене на рівні шести.

Остання гонка класу пройшла 8 листопада 2009 року у Валенсії, а її тріумфатором став іспанець Ектор Барбера на Aprilia.

Рекорди

  • Всього за 61-річну історію класу переможцями гонок ставали 140 різних гонщиків[2].
  • Загалом чемпіоном світу класу 250cc хоча б один раз стало 37 гонщиків, найбільш успішним з яких виявився італієць Макс Б'яджі, якому 4 сезони поспіль не було рівних (1994-1997).
  • Німець Антон Манг виграв найбільше гонок класу — 37, та здобув найбільшу кількість подіумів — 60.
  • Наймолодшим чемпіоном класу став іспанець Дані Педроса (в сезоні 2004) у віці 19 років та 18 днів; найстаршим — німець Герман Пауль Мюллер (1955) — 45 років і 287 днів.
  • Наймолодшим переможцем гонки є знову ж таки Педроса, який виграв Гран-Прі Південної Африки—2004 у віці 18 років і 202 дні. Найстарший переможець — британець Артур Вілер, якому на момент його тріумфу на Гран-Прі Аргентини сезону 1962 виповнилось 46 років та 70 днів[3].

Див. також

  • Список чемпіонів світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів у класі 250сс/Moto2

Примітки

  1. Ain Rahman. Top MotoGp History All of Time. allaboutsportnew.blogspot.com (англ.) . Архів оригіналу за 14 Липня 2015. Процитовано 02.07.2015.
  2. Markus Lehner (07.01.2010). Meilensteine der 250er-WM. speedweek.com (нім.) . Архів оригіналу за 2 Липня 2015. Процитовано 02.07.2015.
  3. Markus Lehner (31.10.2009). 250er-Zweitakter: Ab ins Museum. speedweek.com (нім.) . Архів оригіналу за 3 Липня 2015. Процитовано 02.07.2015.

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Клас 250cc
  • Офіційний сайт MotoGP [Архівовано 2 Липня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  • п
  • о
  • р
Чемпіони світу MotoGP у класі 250сс/Moto2
   

1960 — Італія К.Уббіалі
1961 — Велика Британія М.Гейлвуд
1962 — Д.Редман
1963 — Д.Редман
1964 — Велика Британія Ф.Рід
1965 — Велика Британія Ф.Рід
1966 — Велика Британія М.Гейлвуд
1967 — Велика Британія М.Гейлвуд
1968 — Велика Британія Ф.Рід
1969 — Австралія К.Каррузерс

1970 — Велика Британія Р.Гоулд
1971 — Велика Британія Ф.Рід
1972 — Фінляндія Я.Саарінен
1973 — Німеччина Д.Браун
1974 — Італія В.Вілья
1975 — Італія В.Вілья
1976 — Італія В.Вілья
1977 — Італія М.Лега
1978 — К.Баллінгтон
1979 — К.Баллінгтон

1980 — Німеччина А.Манг
1981 — Німеччина А.Манг
1982 — Франція Ж.-Л.Торнадр
1983 — Венесуела К.Лавадо
1984 — Франція К.Саррон
1985 — США Ф.Спенсер
1986 — Венесуела К.Лавадо
1987 — Німеччина А.Манг
1988 — Іспанія С.Понс
1989 — Іспанія С.Понс

1990 — США Д.Кочінскі
1991 — Італія Л.Кадалора
1992 — Італія Л.Кадалора
1993 — Японія Т.Харада
1994 — Італія М.Б'яджі
1995 — Італія М.Б'яджі
1996 — Італія М.Б'яджі
1997 — Італія М.Б'яджі
1998 — Італія Л.Капіроссі
1999 — Італія В.Россі

2000 — Франція О.Жаке
2001 — Японія Д.Като
2002 — Італія М.Меландрі
2003 — Сан-Марино М.Поджиалі
2004 — Іспанія Д.Педроса
2005 — Іспанія Д.Педроса
2006 — Іспанія Х.Лоренсо
2007 — Іспанія Х.Лоренсо
2008 — Італія М.Сімончеллі
2009 — Японія Х.Аояма