Королівство Польське (1916—1918)

Королівство Польське
пол. Królestwo Polskie
нім. Königreich Polen
держава-клієнт/маріонеткова держава Німецької Імперії
Царство Польське
1916 – 1918 Друга Річ Посполита
Прапор Герб
Прапор Герб
Польща: історичні кордони на карті
Польща: історичні кордони на карті
Столиця Варшава
Мови польська, німецька
Форма правління конституційна монархія (в процесі організації)
Король
 - 1917–1918 вакантний
Голова держави
 - 14 січня – 25 серпня 1917 Державна радаa
 - 1917–1918 Регентська радаa
Прем'єр міністр
 - 1917-1918 Кухажевський
 - 1918 Поніковський
 - 1918 Ян Канті Стежковський
 - 1918 Владислав Вроблевський
Історичний період Перша світова війна
 - Акт 5-го листопада 5 листопада 1916
 - Ліквідовано 11 листопада 1918
Валюта польська марка
a Керували як колективні глави держави.
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Королівство Польське (1916—1918)
Польське королівство на карті розпаду Російської імперії

Королівство Польське (пол. Królestwo Polskie, нім. Königreich Polen), також неофіційна назва Регентське Королівство (пол. Królestwo Regencyjne) — політія, що була заснована Актом від 5 листопада визнана Німецькою імперією і Австро-Угорщиною. Було утворено в межах колишньої Російської території Царства Польського (проте без певних кордонів) в 1916 році і існувало як держава-сателіт Німеччини. Державність Польщі ніколи не набувала значної підтримки в Німеччині, фактично була націлена лише на здобуття польської армії для Центральних Держав[1].

Згодом вона була перетворена між 7 жовтня 1918 року та 22 листопада 1918 року в незалежну Другу Польську Республіку, традиційною урочистою датою заснування останньої пізніше було встановлено 11 листопада 1918 року.

Незважаючи на початкову повну залежність цієї держави-клієнта від її спонсорів, вона врешті-решт виступила проти їхніх намірів після перемир’я 11 листопада 1918 року як наріжна протодержава зароджуваної Другої Польської Республіки (1918—1939), остання складалася з також територій, які Центральні держави ніколи не збиралися передати Польщі, і тому відіграли вирішальну роль у відродженні польської державності

Утворення королівства

Юзеф Островський, кардинал Александр Каковський i князь Любомірський (1916)

Декларація обох імператорів про створення Ради Регентства (пол. Rada Regencyjna), обмежила владу Німеччини на окупованих територіях і дозволила обрання нового монарха. Особа, яка мала найбільшу можливість стати його королем, був австрієць — Карл Стефан Габсбург (пол. Karol Stefan), чиї дві дочки були одружені з польськими аристократами: князем Ольґердом Чарторийським та Ієронімом Радзивіллом, які говорили чистою польською мовою. Архікнязь був готовий прийняти корону, але як член Імперського Дому Австрії йому був потрібний дозвіл від голови сім'ї, імператора і короля Карла I, який вагався, плануючи перейняти на себе польську корону.

Польська мова була відновлена по всій території Царства Польського в освітніх і політичних установах, заборонених Росією після польських повстань 1830 і 1863 років. Центральні держави підтримали військо (нім. Polnische Wehrmacht), яке було створено для допомоги Німеччині у війні, але мобілізація (проводилася полковником Владиславом Сікорським) не знайшла підтримку серед поляків і дала незначущі результати: у кінцевій стадії Регентства армія мала лише близько 5000 осіб. Королівство мало свою власну валюту, польська марку і Конституцію прийняту 12 вересня 1917 року (монархія, двопалатний парламент, позаполітичні міністри).

Десять польських марок, 1917.

Німецькі цілі

Мета німецької політики була створення краю, який міг легко експлуатуватися з подальшою германізацією, зниження польського населення через голод і важку працю, з завершальною метою створення з Польщі німецької провінції. Під час німецької окупації поляки підлягали примусовій праці й конфіскації продовольства і майна.

Хоча спочатку ближче було австро-польське рішення, вони були відкинуті в лютому після підпорядкування Австро-Угорщини Німеччині[2]. Контроль над польською економікою і сировиною був у Німеччини. Німці мали повний контроль над польською армією. Кордони цієї «автономної» Польщі мали бути зміненими на користь Німеччини. Німецькі посадові особи вимагали так звану «Польську Пограничну Смугу», яка приводила би до анексії значних частин польських територій, які були частиною російського поділу Польщі. Наприкінці 1916 Німеччина хотіла анексувати майже 30,000 км² польської території.

Ці землі мали бути заселені етнічними німцями і поляки мали бути переміщенні[3]

Такі плани також запропонували члени німецької меншини в Польщі в області Лодзь, вони протестували проти Акта 5 листопада, і вимагали від німецького уряду анексії західної Польщі Німеччиною[4]. Такі плани були погоджені в принципі німецьким урядом у березні 1918 р., а у квітні отримали підтримку в Прусській палаті лордів, але генерал фон Беселер рішуче виступив проти цього в доповіді імператору Вільгельму. У липні Людендорф уточнив свої плани в меморандумі, запропонувавши анексувати дуже розширену «прикордонну смугу» на 20 000 км²[5][6]. У серпні імператор Карл I наполягав на австро-польському варіанті, заборонивши ерцгерцогу Карлу Стефану прийняти корону і оголосивши свою протидію німецьким планам анексії. У відповідь генерал Людендорф погодився залишити Вільню (і, можливо, Мінськ) Польщі, але підтвердив план «прикордонної смуги». Однак це мало допомогло заспокоїти польські настрої, які вважали повернення Вільни само собою зрозумілим і відмовлялися поступатися будь-яку частину колишнього королівства Польщі.

Історичні польські держави

Примітки

  1. [1][недоступне посилання]
  2. Hein Erich Goemans, War and Punishment: The Causes of War Termination and the First World War [Архівовано 11 листопада 2012 у Wayback Machine.],
    Princeton University Press, 2000, ISBN 0-691-04944-0, pp. 104-5
  3. Keith Bullivant, Geoffrey J. Giles and Walter Pape, Germany and Eastern Europe: Cultural Identity and Cultural Differences [Архівовано 6 листопада 2012 у Wayback Machine.],
    Rodopi, 1999, ISBN 90-420-0678-1, pp. 28-9
  4. Aleksander Kraushar, Warszawa podczas okupacji niemieckiej 1915—1918 [Архівовано 28 вересня 2006 у Wayback Machine.], Lwów 1921, pp. 39
  5. Hein Erich Goemans, War and Punishment: The Causes of War Termination and the First World War [Архівовано 28 січня 2020 у Wayback Machine.], Princeton University Press, 2000, ISBN 0-691-04944-0, pp. 104—105
  6. Keith Bullivant, Geoffrey J. Giles and Walter Pape, Germany and Eastern Europe: Cultural Identity and Cultural Differences [Архівовано 26 грудня 2019 у Wayback Machine.], Rodopi, 1999, ISBN 90-420-0678-1, p. 28-9

Література

  • Документи архівів Республіки Польща до історії польських військових формувань в Україні у 1917—1918 рр.
  • п
  • о
  • р
Військові плани:
Причини:
Учасники:
Центральні
держави:

Німецька імперія Німеччина • (Камерун • Тоголанд • Східна Африка • Південно-Західна Африка)
Австро-Угорщина Австро-Угорщина (Угорщина • Хорватія)
Османська імперія Османська імперія
Болгарія Болгарія
Союзники блоку центральних держав:

Українська Народна Республіка Україна • Військо Донське • Польща Польща • Литва Литва • Герцогство Курляндії і Семигалії • Об'єднане Балтійське герцогство • Фінляндська Республіка/Королівство Фінляндія • Республіка Горців Кавказу • Держава дервішів • Джебель-Шаммар • Азербайджан АДР • Республіка Трансвааль • Дарфурський султанат • Білорусь Білоруська Народна Республіка • Кримський крайовий уряд • Грузинська Демократична Республіка
Нейтральні:
Театри:
Балканський (Сербський фронт) • Західна Європа • Східна Європа (Румунська кампанія) • Італія
Південно-Західна Африка • Тоголенд • Камерун • Східна Африка • Північна Африка
Війна на морі:
Атлантика • Середземне море • Балтика • Чорне море • Дарданелли • Східна Азія • Коронель • Фолкленди • Ютландія
Хронологія:
Прикордонна битва • 1-ша битва на Марні • Битва біля Цери • Східно-Прусська операція • Битва під Танненбергом • Галицька битва • Варшавсько-Івангородська операція • Біг до моря • 1-ша Мазурська битва • Лодзька битва • Битва біля Колубари • Великий відступ на Заході • Сарикамиська битва • 1-ша Іпрська битва • Перша шампанська битва
Операція «Фаустшлаг» • Кримська операція • Битва за Баку • Весняний наступ • 2-га битва на Марні • Битва при П'яве • Стоденний наступ • Вардарський наступ • Битва біля Мегіддо • Битва біля Алеппо • Битва при Вітторіо-Венето • Третій Трансйорданський наступ • Мез-Аргоннська операція • Великопольське повстання • Війна за незалежність Естонії • 5-та Іпрська битва • Битва при Імбросі
Пов'язані
конфлікти:
Спеціальні теми:
Окупації:
Бельгії • Обер Ост • Люксембургу • Сербії
Злочини проти
мирного населення:
Угоди та
договори:

Англо-франко-російська угода • Лондонська угода • Угода Сайкса — Піко • Дамаський протокол • 1-й Бухарестський договір • Перемир'я у Фокшанах • 2-й Бухарестський договір • Угода Сен-Жан-де-Мор'єнн • Солунське перемир'я • Комп'єнське перемир'я • Паризька мирна конференція (Договори: Версальський • Сен-Жерменський • Неїський • Тріанонський • Севрський)  • Мудроське перемир'я • Перемир'я у Вілла Джусті • Белградське перемир'я • Лозаннський мирний договір

Додатково:
Наслідки:
Категорія:Перша світова війна  • Портал:Перша світова війна
  • п
  • о
  • р
Сибір
нерадянські
радянські
війни¹
Ідель-Урал
нерадянські
війни¹
  • Башкирські антирадянські повстання[ru]
  • Чаппанське повстання[ru]
Середня
Азія
нерадянські
радянські
Північний
Кавказ
нерадянські
радянські
Південний
Кавказ
нерадянські
радянські
війни¹
Північний
Захід
нерадянські
пронімецькі
радянські
війни¹
Південний
Захід
нерадянські
радянські
війни¹
Імперіалісти²
Сили
самостійники
та автономісти
об'єднання
самостійників³
централісти
інші
Події
¹ Більшість військових конфліктів більшовиків та білих з новими державними утвореннями не виділяють з Громадянської війни. ² Претенденти на усю територію колишньої імперії. ³ Включно з автономістами. ⁴ Есери офіційно визнавали право націй на самовизначення. ⁵ Більшовики офіційно визнавали право націй на самовизначення за умови встановлення більшовицького уряду.

П:  Перша світова війна П:  Історія П:  Польща